27-12-2009
Російсько-українська руда: Новінський відколовся від Ахметова
Вадим Новінський, колись конкурент Ріната Ахметова по постачаннях ЖРС на український ринок, а нині - його «молодший» компаньйон, відновлює свій власний рудний бізнес. У Росії починає роботу Яковльовський копальня, яка контролюється близьким до «Смарт-холдингу» ТОВ «Металл-групп».
У своїх останніх прес-релізах «Смарт-холдинг» указує, що є «акціонером Яковльовського копальні». У свою чергу, російська преса упевнено пише про те, що основними власниками цього ТОВ є екс-посол Росії в Україні Віктор Черномирдін і його син Віталій. Про ділові стосунки Новінського і Черномирдіна, історія яких йде ще в 90-і роки, багато написано в українських ЗМІ. Можна припустити, що російський бізнесмен, що позиціонує себе як бізнесмена «українського», зараз є як мінімум, паритетним партнером Віктора Степановича, який від активного бізнесу давно відійшов.
Здавалося, після вливання основних своїх гірничо-металургійних активів (Інгулецкий ГОК, Макіївський МЗ і болгарський Promet) в «Метінвест холдинг», Новінський концентруватиметься на інших видах бізнесу. Виявляється, проте, що статус рудного магната все також дорогий Новінському, який весь цей час продовжував розвивати свій особистий «інтерес» в російській рудній галузі.
Рудна аномалія
Нагадаємо, що Курська магнітна аномалія (КМА) - один з найбільших в світі залізорудних басейнів, його розвідані запаси багатих руд оцінюються на рівні 30 млрд. т. В межах Курської і Білгородської області здобувають і збагачують сировину 4 гірничорудних підприємства, на які доводиться 100% постачань аглоруди, більше 50% концентрату і майже 60% окатишей в Росії. Найбільшими є Лебединські ГОК, Михайлівський ГОК (обидва входять в «Металлоїнвест» Алішера Усманова) і Стойленський ГОК (входить до групи НЛМК Володимира Лісина). Комбінат «КМАРУДА» контролюється «промислово-металургійним холдингом».
Гоки Курській магнітній аномалії:
Підприємство
Ресурси, млрд. т
Здобич в 2008 р., млн. т
Здобич в 2009 р., млн. т*
Частка в експорті РФ
Лебединський ГОК
6
19,73
16
31,21
Михайлівський ГОК
11
16,2
13,5
35,37
Стойленський ГОК
1,4
10,6
10,5
0,58
Комбінат «КМАРУДА»
8
2,1
2,1
-
«Металл-групп»
9
0,5
0,4
-
* оцінка
Відзначимо, що «Металлоїнвест» - четвертий виробник залізорудної сировини в світі, в 2008 р. компанія понизила виробництво товарної руди на 8% до 38 млн. т в порівнянні з 2007 р.
МГОК і ЛГОК разом утримують близько 26% на внутрішньому ринку постачань ЖРС, зате в російському експорті їх частка наближається до 70%.
Лебединський ГОК є єдиним в Росії виробником і експортером горячебрікетірованного заліза, частина якого прямує також до України.
СТГОК - поставляє сировину переважне материнському НЛМК, закриваючи більше 80% його потреб, «Кмаруда» велику частину продукції також продає в Росії.
На рудних багатствах Курської аномалії розгортають свою діяльність і нові гравці. Так, з 2010 р. планує почати здобич «Білгородська гірничо-добувна компанія», структура «Об'єднаної металургійної компанії» Анатолія Сивих. Компанія розробляє підземним способом 2 родовища багатих руд (запаси - 600 млн. т із змістом заліза 55-70%).
Ліцензію на розробку Пріоськольського родовища (запаси - до 2 млрд. т) отримав Магнітогорський МК, який планував до 2012 р. побудувати ГОК, а до 2016 р. вийти на річне виробництво 20 млн. т руді в рік, що забезпечить потреби компанії.
Що ж до копальні ТОВ «Металл-групп», то він будується на ресурсах Яковльовського родовища, запаси якого оцінюються в 9,6 млрд. т з середнім вмістом заліза в руді 61%. Глибина покладів - 500 м, потужність рудного тіла - 150 м.
Експерти підрахували, що за умови здобичі 25 млн. т руді, то її запасів повинно вистачити не менше чим на 40 років розробок. Реальний же рівень здобичі буде не більше 4,5 млн. т в рік.
Будівельно-монтажні роботи на копальні почалися з 2002 р., проте до 2006 р. велися досить млявими темпами. За сім років інвестор вклав в 6,3 млрд. крб. (0 млн.).
Окрім безпосередньо копальні будується також дробильно-сортувальна фабрика, а від споруди лінії збагачення планується відмовитися, оскільки частиною запасів родовища є достатньо багаті руди (із змістом заліза 68%).
З 2007 р. ведуться промислові відвантаження продукції, в 2008 р. об'єм здобичі склав більше 500 тис. т. У поточному році до 40% руди йде на експорт, переважно в країни Східної Европи, усередині країни основні споживачі - «Тулачермет», «Северсталь».
За словами директора по економіці і фінансам «Металл-групп», в 2010 р. планується вийти на рівень здобичі 3 млн. т залізняку.
Терміни виведення Яковльовського копальні на повну потужність залежатимуть від доступу В.Новінського до недорогих позикових засобів. З 2007 р. «Металл-групп» вже отримано близько 1,1 млрд. крб. від Ощадбанку Росії, зараз ведуться переговори про отримання нових кредитів.
Імпорт російської руди до України
Нагадаємо, що в останніх 5 років імпорт ЖРС в нашу країну складає від 2 до 4 млн. т в рік, і майже 95% постачань йде з Росії.
У 2009 р. імпорт складе, оцінний, 3,8 млн. т, що більш ніж на 30% вище за рівень минулого року.
Велика частина імпорту - концентрат, а основні споживачі руди, що привезла, - Маріупольський МК ім. Ілліча, на який доводиться близько 40% всього імпорту, а також Дніпровський МК ім. Дзержінського і Алчевський МК. При цьому, якщо ММК завозить тільки російську руду, то комбінати ІСД купують також Бразільську сировину. Частка останнього в українському імпорті поки невелика - менше 5%.
У число провідних російських постачальників входять якраз Гоки, що працюють на КМА. Курська руда - непогана за якістю, а здобич її у відкритих кар'єрах дозволяє утримувати порівняно низьку собівартість.
Гоки «Металлоїнвеста» відправляють до України переважно концентрат із змістом заліза 68-69% (дообогащенний - більше 70%), а також ГБЖ (більше 90%), Стойленський ГОК поставляє переважно аглоруду. У загальному об'ємі споживання концентрату українськими метпідприємствами на імпорт з РФ доводиться небагато чим більше 10%.
Коли Антимонопольний комітет України вмудрився «не побачити» монополії на українському ринку рудної сировини, єдиним аргументом для цього були постачання сировини з Росії. Хоча частка сировини «Метінвеста» в країні складає близько 90%, АМКУ «причепив» до українського ринку постачання руді з КМА, показавши, таким чином, що нібито монополії на ринку немає, як і дефіциту постачань.
У чому мають рацію антімонопольщики - в тому, що російські постачання не дозволяють Рінату Ахметову остаточно «викрутити руки» безрудним українським метпідприємствам.
Відстань з Курської області до українських меткомбінатов невелика - 400-600 км., що дозволяє Лгоку, Мгоку і Стгоку встановлювати вельми конкурентні ціни для українських споживачів. Так, в квітні поточного року концентрат Лебединського Гока на українському ринку пропонувався за ціною ,5/т (з доставкою), тоді як продукція Інгулецкого Гока коштувала на за т дорожче.
Поки немає підстав вважати, що Яковльовський копальня зробить скільки-небудь істотний вплив на український ринок. На тлі крупних російських і українських Гоков, добувних від 14 до 20 млн. т концентрату в рік, актив Новінського поки виглядає «карликом».
Здобич тут в найближчих 3 року не перевищить 1 млн. т (менше 1% російського виробництва), а постачання поки розподіляються між російськими і східноєвропейськими (Чехія, Болгарія, Угорщина) споживачами.
Хоча українські споживачі зацікавлені в зростанні пропозиції російської сировини, в цьому ніяк не зацікавлений монополіст нашого ринку - «Метінвест».
Тому до України руда Новінського якщо і прийде, то з санкції Р. Ахметова, який ніяк не настроєний знижувати ступінь свого впливу на вітчизняний ринок ЖРС.
Назад
|
|
|
